Що найбільше цінує вчителька в навчанні? Для Ірини Анатоліївни Штоюнди це моменти, коли діти самі знаходять відповіді, наважуються спробувати ще раз і дивують її власними рішеннями.
Ірина навчає учнів 1 класу Дударківського ліцею на Київщині. Навіть під час занять в укритті вона знаходить можливості підтримувати дитячу цікавість. У рубриці «Країна знань» очима вчителів вона розповідає про свій досвід роботи за програмою.
«Я пишаюся кожною дитиною»
Наше сьогодення перетворює життя на випробування. Для мене ще одним випробуванням стало навчання в укритті. Але завдяки «Країні знань» воно перетворилося на цікаве навчання.
Я пишаюся кожною дитиною, у якої все задумане виходить, попри умови, у яких ми змушені працювати. Я ні на секунду не пошкодувала, що обрала для своїх дітей саме цю навчальну програму. Діти задоволені навчанням, задоволені своїми досягненнями, а я задоволена ними.
Відповіді, до яких діти доходять самі
У навчальній програмі «Країна знань» мене підкорило те, що не я маю повідомляти дітям правила, розв’язки та інформацію. Вони мають дійти до цього самі — через дослідження, спроби та помилки.
Адже помилятися — це не погано. Не помиляється той, хто нічого не робить! Просто потрібно спробувати ще раз.
Я кожного разу дивуюся роботі дітей. Виявляється, в одному питанні або завданні є стільки правильних відповідей, що навіть я про них не думаю, а діти показують більше.
Помічати й відкривати нове навколо
Моя мета була і є — сформувати в дітей жагу до нових відкриттів і зацікавленість у навчанні. Щоб вони помічали й відкривали нове та цікаве навколо себе. Щоб діти вміли й знали, як «жити це життя».
Обрала навчальну програму «Країна знань» для своїх першачків, тому що вона дійсно розроблена для дітей! Для дітей, які не соромляться говорити, не соромляться бути справжніми, активними, гомінкими.